Напрями
Романтизм
Романтизм — потужний художній напрям кінця XVIII — першої половини XIX століття, що постав як реакція на раціоналізм Просвітництва й класицистичну нормативність. Романтизм проголосив культ почуття, уяви, свободи творчості, інтерес до неповторної особистості, історичного минулого, народної культури, екзотики та фантастики; йому властиве протиставлення ідеалу й дійсності, «світова скорбота», двосвіття. Світові взірці — поезія Джорджа Байрона, Персі Шеллі, драми Фрідріха Шиллера, проза Ернста Гофмана. В українській літературі романтизм відіграв вирішальну роль у національному пробудженні: він живив зацікавлення фольклором, історією козаччини, ідею народності. Його представляли Харківська школа романтиків, Пантелеймон Куліш, «Руська трійця» в Галичині, а найвищого злету романтизм сягнув у ранній творчості Тараса Шевченка.
Відео
Порівняй «Романтизм» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два провідні напрями XIX ст., протилежні за ставленням до дійсності. Романтизм тікає від прози життя до виняткового, ідеального й екзотичного: сильна бунтівна особистість, буря почуттів, культ природи, історії та фольклору, двосвіття мрії й реальності (рання творчість Шевченка). Реалізм навпаки прагне ПРАВДИВОГО, тверезого відтворення типових характерів у типових обставинах, соціального аналізу й повсякдення (Нечуй-Левицький, Франко). Романтизм підносить над життям, реалізм досліджує його.
