Реалізм

Реалізм — художній напрям, що склався в середині XIX століття й поставив за мету правдиве, всебічне зображення дійсності в її типових проявах, у закономірних зв'язках людини й суспільного середовища. Реалісти прагнули об'єктивності, соціального аналізу, психологічної достовірності характерів, показу «типових героїв у типових обставинах». Світові взірці — романи Оноре де Бальзака («Людська комедія»), Ґюстава Флобера, Чарлза Діккенса, Лева Толстого. В українській літературі реалізм досяг високого рівня в соціально-психологічній прозі: романи Панаса Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), повісті Івана Нечуя-Левицького («Кайдашева сім'я»), багатогранна творчість Івана Франка (бориславський цикл, роман «Перехресні стежки»), драматургія театру корифеїв — Івана Карпенка-Карого, які глибоко аналізували соціальні суперечності українського життя.