Тропи й фігури
Епіфора
Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових слів, зворотів або звукосполучень наприкінці суміжних віршових рядків, строф чи речень. Епіфора створює своєрідне римоподібне обрамлення відрізків тексту, підсилює їхню інтонаційну завершеність і зосереджує увагу на повторюваному слові, що набуває дедалі глибшого смислового навантаження. Як засіб експресивного синтаксису епіфора надає мовленню наспівності, впорядкованості й емоційної наполегливості, особливо в народній пісні та ліриці. Поєднання анафори й епіфори (коли водночас повторюються і початки, і закінчення) утворює складнішу фігуру — симплоку. Епіфора — характерний прийом ритмічної та смислової організації поетичного тексту.
Відео
Порівняй «Епіфора» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дзеркальні фігури повтору, що різняться позицією. Анафора (єдинопочаток) повторює однакові слова чи звороти на ПОЧАТКУ суміжних рядків або речень, нагнітаючи емоцію від зачину. Епіфора повторює їх у КІНЦІ, створюючи римоподібне обрамлення й зосереджуючи увагу на завершальному слові. Поєднання обох (початок + кінець) дає складнішу фігуру — симплоку.
