Анафора

Анафора (єдинопочаток) — стилістична фігура, що полягає в повторенні однакових звуків, слів або синтаксичних конструкцій на початку суміжних віршових рядків, строф чи речень. Анафора підсилює емоційну напругу, надає мовленню ритмічної впорядкованості й наголошує на ключовому слові чи мотиві, який відкриває кожен відрізок тексту. Розрізняють анафору звукову, лексичну та синтаксичну. Цей прийом широко представлений у народній пісні, молитві, ораторському мовленні та ліриці, де ритмічне повторення зачинів створює ефект наростання, заклинання або пристрасного переконування. Протилежною фігурою є епіфора — повторення кінцевих елементів. Анафора — один із найпродуктивніших засобів експресивного синтаксису поезії.