Епіфора

Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових слів, зворотів або звукосполучень наприкінці суміжних віршових рядків, строф чи речень. Епіфора створює своєрідне римоподібне обрамлення відрізків тексту, підсилює їхню інтонаційну завершеність і зосереджує увагу на повторюваному слові, що набуває дедалі глибшого смислового навантаження. Як засіб експресивного синтаксису епіфора надає мовленню наспівності, впорядкованості й емоційної наполегливості, особливо в народній пісні та ліриці. Поєднання анафори й епіфори (коли водночас повторюються і початки, і закінчення) утворює складнішу фігуру — симплоку. Епіфора — характерний прийом ритмічної та смислової організації поетичного тексту.