Напрями
Символізм
Символізм — перший і найвпливовіший напрям модернізму, що виник у французькій поезії 1880-х років і проголосив символ основним засобом художнього пізнання: за видимими явищами символісти прагнули вловити приховану, вищу духовну реальність, невимовне, таємниче. Їхня поетика тяжіє до музичності вірша, сугестії, натяку, багатозначності образу. Основоположники — Поль Верлен, Артюр Рембо, Стефан Малларме; у драмі — Моріс Метерлінк. В українській літературі символізм розвивали Микола Вороний, Олександр Олесь, поети «Молодої музи» та «Української хати», а найяскравіше — ранній Павло Тичина, чия збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала вершиною українського символізму, поєднавши музичність, космічну образність і національне почуття у феномені, який критики назвали «кларнетизмом».
Відео
Порівняй «Символізм» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дві течії раннього модернізму, протилежні за спрямуванням. Символізм відвертається від матеріального світу до потойбічного й таємничого: слово-символ натякає на невимовне, музика вірша важить більше за прямий сенс, панує культ краси, туги й містичного передчуття. Футуризм навпаки бунтує проти минулого й естетства, оспівує місто, машину, швидкість і майбутнє, ламає синтаксис та мову, епатує (Семенко). Символізм веде вгору, до вічного й ідеального; футуризм рветься вперед, до техніки й галасу сучасності.
