Символізм

Символізм — перший і найвпливовіший напрям модернізму, що виник у французькій поезії 1880-х років і проголосив символ основним засобом художнього пізнання: за видимими явищами символісти прагнули вловити приховану, вищу духовну реальність, невимовне, таємниче. Їхня поетика тяжіє до музичності вірша, сугестії, натяку, багатозначності образу. Основоположники — Поль Верлен, Артюр Рембо, Стефан Малларме; у драмі — Моріс Метерлінк. В українській літературі символізм розвивали Микола Вороний, Олександр Олесь, поети «Молодої музи» та «Української хати», а найяскравіше — ранній Павло Тичина, чия збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала вершиною українського символізму, поєднавши музичність, космічну образність і національне почуття у феномені, який критики назвали «кларнетизмом».