Композиція
Внутрішній монолог
Внутрішній монолог — прийом психологічного зображення, що передає невимовлені вголос думки, почуття, переживання персонажа, його безпосереднє внутрішнє мовлення, звернене до самого себе. Внутрішній монолог розкриває приховані порухи душі, боротьбу мотивів, потаємні бажання й сумніви, поглиблюючи психологізм твору. На відміну від потоку свідомості, внутрішній монолог зазвичай логічно впорядкованіший, ближчий до звичайного мовлення. Цей прийом широко застосовує психологічна проза й драма. Наприклад, внутрішні монологи розкривають складний душевний стан героїв у прозі Валер'яна Підмогильного та Володимира Винниченка, а в драмі — приховані переживання персонажів. Майстерне використання внутрішнього монологу дозволяє показати людину «зсередини», зробити читача свідком найінтимніших рухів свідомості й тим самим досягти глибокої психологічної переконливості зображеного характеру.
Відео
Порівняй «Внутрішній монолог» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дві споріднені техніки зображення внутрішнього мовлення, що різняться мірою впорядкованості. Внутрішній монолог — це ще ЗВ'ЯЗНЕ, граматично оформлене, логічно послідовне мовлення героя «про себе», подумки звернене й здебільшого раціональне. Потік свідомості йде далі — до КРАЙНЬОЇ спонтанності: він імітує неупорядкований плин думок, вражень, спогадів і асоціацій до їх логічного оформлення, часто без пунктуації й синтаксису (Джойс). Перший упорядковує думку, другий відтворює її досинтаксичний хаос.
