Внутрішній монолог

Внутрішній монолог — прийом психологічного зображення, що передає невимовлені вголос думки, почуття, переживання персонажа, його безпосереднє внутрішнє мовлення, звернене до самого себе. Внутрішній монолог розкриває приховані порухи душі, боротьбу мотивів, потаємні бажання й сумніви, поглиблюючи психологізм твору. На відміну від потоку свідомості, внутрішній монолог зазвичай логічно впорядкованіший, ближчий до звичайного мовлення. Цей прийом широко застосовує психологічна проза й драма. Наприклад, внутрішні монологи розкривають складний душевний стан героїв у прозі Валер'яна Підмогильного та Володимира Винниченка, а в драмі — приховані переживання персонажів. Майстерне використання внутрішнього монологу дозволяє показати людину «зсередини», зробити читача свідком найінтимніших рухів свідомості й тим самим досягти глибокої психологічної переконливості зображеного характеру.