Жанри й форми
Епос
Епос — один із трьох літературних родів (поряд із лірикою та драмою), що змальовує події як щось об'єктивне, зовнішнє щодо автора: подієвий світ розгортається в минулому часі через розповідь оповідача. Термін походить від грецького «epos» — слово, розповідь. Для епосу характерні розгорнутий сюжет, система персонажів, описи середовища, авторські характеристики. Історично він виріс із фольклорного героїчного епосу (давньогрецькі «Іліада» та «Одіссея» Гомера, українські думи й билини Київського циклу) і розвинувся до великих прозових форм — роману й повісті. Класичні зразки українського епосу — «Енеїда» Івана Котляревського, романи Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Собор» Олеся Гончара.
Відео
Порівняй «Епос» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два з трьох літературних родів, протилежні за способом освоєння світу. Епос ОБ'ЄКТИВНИЙ: він оповідає про події, що відбулися, змальовує зовнішній світ, характери й учинки в їх розгортанні, а автор здебільшого відсторонений оповідач. Лірика СУБ'ЄКТИВНА: вона передає безпосередній внутрішній стан, почуття й переживання ліричного «я» в даний момент, а подія відступає перед емоцією. Епос розповідає про світ, лірика виповідає душу.
