Жанри й форми
Дума
Дума — жанр українського героїчного епосу, ліро-епічна пісня козацької доби, яку виконували кобзарі та лірники під супровід кобзи, бандури або ліри. Дума має нерівноскладовий вірш, дієслівне римування, речитативну манеру виконання й поділ на уступи. Тематика — турецько-татарська неволя, визвольна боротьба, козацький побут. Класичні зразки: «Дума про Марусю Богуславку», «Плач невольників», «Дума про козака Голоту», «Втеча трьох братів з города Азова». Думи записували й досліджували Пантелеймон Куліш, Володимир Антонович і Михайло Драгоманов; мелодії дум записував і досліджував Микола Лисенко (від Остапа Вересая), а фонографічні записи здійснив Філарет Колесса. Програму збереження традиції кобзи та колісної ліри внесено до Реєстру найкращих практик збереження нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО (2024).
Відео
Порівняй «Дума» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два ліро-епічні жанри фольклору, різні за будовою й тематикою. Дума — героїчний епос козацької доби з нерівноскладовим віршем, речитативом і виконанням кобзарів під бандуру; оспівує неволю, визвольну боротьбу, козацький побут. Народна балада — пісня з драматично напруженим РОДИННИМ чи любовним сюжетом (зрада, отруєння, метаморфоза), зі строфічною будовою й трагічною розв'язкою. Дума — про історію й громаду, балада — про приватну трагедію.
