Композиція
Кульмінація
Кульмінація — вершинний момент у розвитку сюжету, точка найвищого напруження конфлікту, коли протиборство сил чи характерів досягає граничного загострення й вирішується доля героїв. У кульмінації з найбільшою повнотою розкривається сутність конфлікту, характери діють у вирішальних обставинах, а подальший розвиток подій неминуче веде до розв'язки. Кульмінація — емоційний і смисловий центр твору. Наприклад, у драмі Лесі Українки «Лісова пісня» кульмінацією є момент зради Лукашем свого високого кохання й перетворення Мавки, коли трагічно стикаються світ природної гармонії й буденної приземленості. У новелі Василя Стефаника «Камінний хрест» кульмінацією стає прощання Івана Дідуха з рідним селом перед еміграцією — сцена нелюдського болю розриву з землею. Чітка, потужна кульмінація є ознакою майстерної побудови твору.
Відео
Порівняй «Кульмінація» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два протилежні за функцією й напругою елементи сюжету. Експозиція — це ВСТУПНА частина, що передує зав'язці: вона знайомить із місцем, часом, обставинами й головними дійовими особами, окреслює вихідний стан рівноваги перед конфліктом, її напруга мінімальна. Кульмінація — це ВЕРШИНА розвитку дії, момент найвищого загострення конфлікту, після якого стає неминучою розв'язка. Експозиція готує ґрунт і вводить у світ твору, кульмінація доводить протистояння до критичної точки.
