Теорія й критика
Архетип (текстологічний)
Архетип (у текстології) — гіпотетичний текст твору, що передував першому розгалуженню рукописної традиції, спільне першоджерело всієї збереженої традиції, до якого сходять усі відомі списки. Архетип, як правило, не зберігся й реконструюється текстологом на основі порівняльного аналізу списків, їхніх спільних помилок і різночитань. Поняття архетипу є ключовим у генеалогічному (лахманівському) методі: побудувавши «стемму» (генеалогічне дерево списків), дослідник намагається відтворити текст архетипу, очистивши його від пізніших спотворень. Архетип відрізняють від протографа (найближчого спільного джерела для конкретної групи списків) та від автографа (оригіналу руки автора): архетип — це найвища відновлювана точка всієї традиції, що може не збігатися з авторським текстом. Текстологічний архетип не слід плутати з однойменним психолого-міфологічним поняттям Карла Юнга. Реконструкція архетипів давніх пам'яток — складне й дискусійне завдання медієвістики.
Порівняй «Архетип (текстологічний)» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два поняття генеалогічної текстології, різні за рівнем. Протограф — НАЙБЛИЖЧЕ спільне джерело для конкретної групи списків, безпосередній оригінал, з якого їх переписано. Архетип (текстологічний) — НАЙВИЩА, найдавніша відновлювана точка ВСІЄЇ рукописної традиції, спільний предок усіх збережених списків, реконструйований за «стеммою». Обидва зазвичай втрачені й відтворюються порівнянням; але протограф — предок гілки, а архетип — предок усього дерева.
