Жанри й форми
Прислів'я
Прислів'я — короткий, завершений, ритмічно організований вислів народної мудрості з повчальним змістом, що має буквальне й переносне значення та граматичну завершеність (речення): «Не все те золото, що блищить», «Хто рано встає, тому Бог дає». На відміну від приказки, прислів'я виражає закінчену думку-судження. Прислів'я характеризують образність, паралелізм, антитеза, рима й лаконізм. Це найдавніший афористичний жанр, що концентрує етичний і практичний досвід народу. Найповніші зібрання української пареміографії — збірка Матвія Номиса «Українські приказки, прислів'я і таке інше» (1864) та збірки Івана Франка «Галицько-руські народні приповідки» (1901–1910). Прислів'я активно вживали у творах Григорій Сковорода, Тарас Шевченко й Панас Мирний.
Відео
Порівняй «Прислів'я» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дві паремії, різні за граматичною завершеністю. Прислів'я — ЗАВЕРШЕНЕ речення-судження з повчальним змістом, що виражає закінчену думку й має буквальний і переносний план («Хто рано встає, тому Бог дає»). Приказка — НЕЗАВЕРШЕНИЙ образний вислів, лише частина речення, що влучно характеризує явище без прямого повчання («як сніг на голову», «ні риба ні м'ясо»). Прислів'я повчає й узагальнює, приказка тільки образно називає.
