Ода

Ода — урочистий ліричний вірш, що прославляє видатну особу, значну подію, високу ідею чи явище й вирізняється піднесеним, патетичним тоном, багатством риторичних фігур та строфічною будовою. Жанр походить від давньогрецької хорової пісні; його канон заклали Піндар (урочисті оди на честь переможців Олімпійських, Піфійських, Істмійських і Немейських ігор) і римлянин Горацій. У добу класицизму ода стала одним із провідних «високих» жанрів. В українській літературі ода зазнала бурлескно-травестійного переосмислення: Іван Котляревський у «Пісні на Новий 1805 год» пародіює одичну патетику. Пізніше урочисту одичну інтонацію використовували Павло Тичина, Максим Рильський. У світовій традиції відомі оди Джона Кітса («Ода до грецької урни»), Фрідріха Шиллера («Ода до радості»).