Віршування
Жіноча рима
Жіноча рима — рима з наголосом на передостанньому складі, коли після наголошеного йде один ненаголошений склад (наприклад, «калина — дитина»). Її клаузула двоскладова, тому жіноча рима звучить м'якше, наспівніше й плавніше за чоловічу, наближаючи вірш до пісенної інтонації. Жіночі рими типові для української народної та літературної пісні; їх часто чергують із чоловічими, створюючи впорядкований ритмічний малюнок строфи. Тип рими визначається будовою клаузули: наявність одного ненаголошеного складу після наголосу й робить риму жіночою. У поєднанні з відповідними метрами жіноча рима підсилює ліричну, елегійну або колискову тональність вірша.
Відео
Порівняй «Жіноча рима» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дві рими, що різняться будовою клаузули. Чоловіча рима має наголос на ОСТАННЬОМУ складі («гай — край»): її клаузула односкладова, тому звучить пружно, чітко, енергійно, з ефектом карбованої завершеності. Жіноча рима наголошує ПЕРЕДОСТАННІЙ склад, після якого йде ненаголошений («калина — дитина»): двоскладова клаузула звучить м'якше, наспівніше, ближче до пісенної інтонації.
