
Стилістика
Евфонія
Евфонія (милозвучність) — приємне для слуху звучання мовлення, досягнуте гармонійним добором і поєднанням звуків, уникненням немилозвучних збігів. Українська мова має розвинену систему засобів милозвучності — чергування у/в, і/й, прийменникових та афіксальних варіантів, — що дозволяє уникати важких скупчень приголосних або голосних. У поезії евфонія є важливим складником художньої форми: гармонійна звукова організація підсилює емоційний вплив вірша, творить його наспівність і музичність. Евфонія тісно пов'язана зі звукописом, ритмом та інтонацією твору. Протилежним поняттям є какофонія — навмисне або мимовільне немилозвуччя. Милозвучність як естетична якість мовлення є предметом фоностилістики й важливим критерієм культури художнього та усного мовлення.
Відео
Порівняй «Евфонія» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Протилежні полюси звукової організації. Евфонія (милозвучність) — приємне для слуху звучання, досягнуте гармонійним добором звуків, уникненням важких збігів; підсилює наспівність і емоційний вплив вірша. Какофонія (немилозвучність) — різке, неприємне звучання від скупчення приголосних чи дисгармонії; зазвичай вада, але свідомо вжита передає дисгармонію, напругу, потворність зображеного. Одне вабить слух, інше навмисно ранить.









