Теорія й критика
Діалогізм
Діалогізм — центральна категорія філософії мови й теорії літератури Михайла Бахтіна, згідно з якою будь-яке висловлювання за своєю природою діалогічне: воно завжди звернене до когось, ураховує чужі слова, відповідає на попередні висловлювання й передбачає відповідь. Слово живе на межі свого й чужого контексту; воно «двоголосе». Бахтін протиставив діалогізм монологізмові — авторитарному слову, що не допускає рівноправного чужого голосу. Концепція розроблена у працях «Проблеми поетики Достоєвського» (де введено поняття поліфонічного роману) та «Слово в романі». Діалогізм пов'язаний із поняттями поліфонії, гетероглосії (різномовності), чужого слова, відповідальності. Ідеї Бахтіна вплинули на семіотику, теорію інтертекстуальності (Юлія Крістева), наратологію та культурологію, ставши одним із наріжних каменів гуманітарної думки XX століття.
Відео
Порівняй «Діалогізм» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два поняття Бахтіна, ціле й його втілення. Діалогізм — ЗАГАЛЬНА філософія слова: будь-яке висловлювання за природою звернене до іншого, «двоголосе», відповідає й передбачає відповідь. Поліфонія — КОНКРЕТНИЙ тип роману, де ця діалогічність утілена як множинність самостійних, незлитих голосів і свідомостей, повноцінний діалог рівноправних позицій (Достоєвський). Діалогізм — принцип мови загалом; поліфонія — його реалізація в жанрі роману.
