Стилістика
Асонанс
Асонанс — стилістичний прийом звукопису, що полягає в повторенні однакових або подібних голосних звуків у суміжних словах чи рядках для створення особливої музичності та емоційного забарвлення мовлення. Повтор голосних формує наспівний звуковий фон, здатний передавати настрій, підсилювати ліричну інтонацію, об'єднувати слова додатковими фонетичними зв'язками. У версифікації асонансом також називають неточну риму, побудовану лише на збігові наголошених голосних за розбіжності приголосних, — такий тип римування широко вживається в сучасній поезії. Асонанс тісно взаємодіє з алітерацією, разом з нею творячи звукопис вірша. Уміле поєднання голосних і приголосних повторів робить поетичне мовлення особливо милозвучним і є ознакою високої фонетичної культури художнього тексту.
Відео
Порівняй «Асонанс» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два прийоми звукопису, що різняться типом повторюваного звука. Алітерація — повтор однакових чи подібних ПРИГОЛОСНИХ у суміжних словах, що творить різкіший, «твердий» звуковий малюнок, здатний імітувати шум, гуркіт, рух. Асонанс — повтор ГОЛОСНИХ, що дає наспівність, м'якість, ліричну плинність. Разом вони формують інструментування вірша; порізно — задають протилежні акустичні враження.
