Образ і персонаж
Антагоніст
Антагоніст — персонаж, який протистоїть головному героєві (протагоністові), уособлює протилежні сили й спонукає до розгортання конфлікту. Термін походить із давньогрецького театру (антагоніст — «суперник» протагоніста). Антагоністом може бути окрема особа (лиходій, суперник, ворог), група людей, суспільні обставини, сили природи, доля, а іноді й внутрішнє начало в душі самого героя (внутрішній конфлікт). Протистояння протагоніста й антагоніста — рушій сюжету, воно виявляє характери й ідейний зміст твору. Антагоніст не завжди «негативний» у моральному сенсі: важлива його функція — опору, що робить конфлікт можливим. Класичний антагоніст — Яго в трагедії Шекспіра «Отелло». В українській літературі функцію антагоністів виконують гнобителі-кріпосники в прозі Марка Вовчка та Тараса Шевченка, «дядько» Хома й соціальна кривда в романі Панаса Мирного.
Відео
Порівняй «Антагоніст» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Дві полярні ролі в конфлікті. Протагоніст — головний герой, навколо чиїх вчинків, вибору й долі будується сюжет і хто зазвичай несе авторську ідею. Антагоніст — той, хто ПРОТИСТОЇТЬ протагоністові, уособлює протилежні сили (особа, група, обставини, доля чи внутрішнє начало) і робить конфлікт можливим. Жоден не визначається мораллю: антагоніст — це функція опору, а не «злодій» за означенням.
