Стилістика
Алітерація
Алітерація — стилістичний прийом звукопису, що полягає в повторенні однакових або подібних приголосних звуків у суміжних словах чи рядках задля посилення виразності й музичності поетичного мовлення. Повтор приголосних створює додатковий звуковий малюнок, що може імітувати явища дійсності (шелест, гуркіт, дзвін), підкреслювати смислово важливі слова, надавати рядкові інтонаційної єдності та емоційного забарвлення. Алітерація належить до найдавніших засобів організації вірша — у германській поезії вона навіть заступала риму як структурний принцип. В українській поезії алітерацію майстерно застосовував Павло Тичина, творячи звукову образність. Разом з асонансом алітерація формує звукопис (інструментування вірша) — важливий рівень фонетичної організації художнього тексту.
Відео
Порівняй «Алітерація» з іншим терміном
Значення, витоки та відмінність — поруч, пліч-о-пліч.
Відмінність
Два прийоми звукопису, що різняться типом повторюваного звука. Алітерація — повтор однакових чи подібних ПРИГОЛОСНИХ у суміжних словах, що творить різкіший, «твердий» звуковий малюнок, здатний імітувати шум, гуркіт, рух. Асонанс — повтор ГОЛОСНИХ, що дає наспівність, м'якість, ліричну плинність. Разом вони формують інструментування вірша; порізно — задають протилежні акустичні враження.
