Наскрізна дія

Наскрізна дія — єдина внутрішня лінія розвитку, що пронизує весь драматичний (чи епічний) твір від початку до кінця, спрямовує вчинки й прагнення головних персонажів до єдиної мети й забезпечує цілісність, послідовність та ідейну єдність дії. Поняття наскрізної дії ґрунтовно розробив реформатор театру Костянтин Станіславський, а в українському театрі його творчо застосовував видатний режисер Лесь Курбас у театрі «Березіль». Наскрізна дія об'єднує окремі епізоди й сцени в цілеспрямований рух до кульмінації та розв'язки, розкриваючи головну ідею твору. Їй може протистояти контрдія — лінія сил, що перешкоджають досягненню мети. Чітко вибудувана наскрізна дія є ознакою досконалої драматургічної композиції, адже вона надає творові внутрішньої логіки, напруги й спрямованості, підпорядковуючи всі елементи структури єдиному художньому задумові.