Суржик

Суржик — змішане, нечисте мовлення, що постає внаслідок стихійного, безсистемного поєднання елементів української та імперської мов із порушенням норм обох. Термін походить від назви суміші зерна різних культур. Суржик є наслідком тривалих асиміляційних процесів та мовної інтерференції в українському суспільстві й розглядається культурою мови як явище, що потребує подолання. Водночас у художній літературі суржик стає виразним стилістичним засобом: він індивідуалізує мову персонажа, засвідчує його соціальний та культурний рівень, відтворює мовну ситуацію певного середовища, часто з комічним, іронічним або викривальним ефектом. Свідоме, художньо вмотивоване використання суржику слід відрізняти від мовної недбалості. Суржик — важливий предмет соціолінгвістики, культури мови та стилістики художнього мовлення.