Соціалістичний реалізм

Соціалістичний реалізм — офіційно накинутий у СРСР із 1934 року «єдино правильний» творчий метод, що вимагав зображення дійсності в її «революційному розвитку», партійності, народності та ідейності, оспівування комуністичного будівництва й «нової людини». Насправді соцреалізм був інструментом ідеологічного контролю над мистецтвом: він звужував тематику, нав'язував шаблони, забороняв формальні пошуки й вільну думку, а незгодних письменників репресували. Запровадження соцреалізму означало розгром українського літературного відродження 1920-х. Попри пресинг, талановиті митці навіть у цих межах створювали вартісні твори (частина спадщини Олеся Гончара, Павла Тичини), однак сам метод лишається прикладом підпорядкування мистецтва тоталітарній ідеології. Опозицією до соцреалізму стали шістдесятники, дисидентська й еміграційна література.