Секстина

Секстина — складна тверда форма з шести шестирядкових строф і завершального тривірша (envoi), у якій замість рими діє система повторення тих самих шести кінцевих слів у суворо визначеному порядку, за схемою, яку латиною називають retrogradatio cruciata (пари рядків 6–1, 5–2, 4–3). Винахідником секстини вважають провансальського трубадура Арнаута Даніеля (бл. 1200), а вдосконалили її поети італійського Відродження. Форма ґрунтується не на співзвуччі, а на «перекочуванні» ключових слів, які, повертаючись у нових контекстах, набувають щоразу іншого смислового відтінку. Секстина вимагає надзвичайної версифікаційної дисципліни й вважається однією з найвитонченіших твердих форм європейської поезії, привабливою для майстрів складної техніки.