Риторика

Риторика — наука й мистецтво переконливого, впливового мовлення, що виникла в античній Греції (V ст. до н. е.) і стала однією з основ європейської освіти. Класична риторика розробила вчення про п'ять етапів створення промови: інвенцію (винайдення матеріалу), диспозицію (розташування), елокуцію (словесне оздоблення, вчення про тропи й фігури), меморію (запам'ятовування) та акцію (виголошення). Її теоретиками були Аристотель («Риторика» з ученням про етос, пафос і логос), Цицерон і Квінтіліан («Виховання оратора»). У добу бароко риторику викладали в Києво-Могилянській академії (курси Феофана Прокоповича). Занепавши в XIX ст., риторика відродилася в XX ст. як «неориторика» — теорія фігур (група μ, «Загальна риторика») та теорія аргументації Хаїма Перельмана. Для літературознавства риторика лишається джерелом класифікації тропів і фігур та аналізу переконувальних стратегій тексту.