Рецептивна естетика

Рецептивна естетика — напрям літературознавства, що переносить увагу з автора й тексту на читача та процес сприймання (рецепції) твору. Сформувалася наприкінці 1960-х у Констанцькій школі (Німеччина). Ганс Роберт Яусс увів поняття «горизонт сподівань» — систему очікувань читача, зумовлену його досвідом; естетична вартість твору вимірюється дистанцією між горизонтом сподівань і новизною тексту. Вольфганг Ізер розробив теорію «імпліцитного читача» та «пустих місць» (Leerstellen; поняття, що відштовхується від «місць невизначеності» Романа Інґардена) — пропусків, які читач заповнює у процесі читання, актуалізуючи текст. Рецептивна естетика споріднена з американською «критикою читацького відгуку» (Стенлі Фіш). Вона обґрунтовує історичну змінність тлумачень і активну, співтворчу роль читача, доповнюючи герменевтику й теорію інтерпретації.