Неокласицизм

Неокласицизм — стильова течія в українській поезії 1920-х років, представлена гуртом «п'ятірне ґроно» — Миколою Зеровим, Максимом Рильським, Павлом Филиповичем, Михайлом Драй-Хмарою та Освальдом Бурґгардтом (Юрієм Кленом). Неокласики протистояли крикливому пролеткультівству й формалізмові, обстоюючи високу культуру вірша, класичну ясність і врівноваженість форми, орієнтацію на античну й європейську спадщину, досконалість сонета й александрійського вірша, майстерність перекладу. Їхнє гасло — «ясна гармонія» та «культура слова». Неокласицизм був естетичною й моральною опозицією до тоталітарного тиску, тому напрям розгромили: Зерова, Филиповича й Драй-Хмару репресували й знищили в 1930-х, Юрій Клен емігрував. Творчість неокласиків — одна з вершин української поетичної культури XX століття.