Натуралізм

Натуралізм — літературний напрям останньої третини XIX століття, що розвинув і загострив принципи реалізму, прагнучи до максимально точного, «наукового» відтворення дійсності на основі позитивістської філософії. Натуралісти пояснювали поведінку людини впливом спадковості, фізіології та соціального середовища, зображували найтемніші, найбрутальніші сторони життя без прикрас, із документальною детальністю. Теоретиком і провідним майстром напряму був француз Еміль Золя (цикл романів «Ругон-Маккари»); до натуралізму близькі брати Ґонкури, Ґі де Мопассан. В українській літературі натуралістичні тенденції — увага до фізіології, соціальної детермінованості, «дна» життя — виявилися в окремих творах Івана Франка (бориславські оповідання про визиск робітників), у прозі Володимира Винниченка та в ранньому українському модернізмі, який засвоював європейський досвід.