Монтаж

Монтаж — композиційний прийом, запозичений літературою з кіномистецтва, що полягає у поєднанні, зіставленні окремих фрагментів, епізодів, образів, планів за принципом контрасту, асоціації чи паралелізму, а не за плавною причиново-наслідковою послідовністю. Монтаж дозволяє стискати художній час і простір, різко переходити від однієї сцени до іншої, зіштовхувати різнорідний матеріал, породжуючи нові смисли з самого зіставлення. Цей прийом активно розробляла модерна проза XX століття, що прагнула передати роздробленість, динамізм сучасного світосприйняття. В українській літературі майстром монтажної, «кінематографічної» композиції був Юрій Яновський, чий роман «Вершники» побудований як низка окремих, внутрішньо пов'язаних новел-«кадрів»; монтажне мислення властиве також прозі й кінодраматургії Олександра Довженка. Монтаж збагатив оповідну техніку, розширивши можливості композиційної організації художнього матеріалу.