Маска (літературна)

Маска (літературна) — умовний, вигаданий образ мовця, від імені якого автор веде оповідь чи ліричне висловлювання, свідомо не збігаючись із ним. Маска дає письменникові змогу говорити «чужим голосом» — іронічно дистанціюватися, приховати власне «я», випробувати інший світогляд, створити комічний, сатиричний чи стилізаторський ефект. Літературна маска споріднена з давньою театральною маскою й із поняттям «персони» (лат. persona — маска). Класичний приклад — образ пасічника Рудого Панька, вигаданого «видавця» «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя. Маска є основою рольової лірики, літературної містифікації, гетеронімії (Фернандо Пессоа творив під іменами вигаданих поетів-«гетеронімів»). В українській літературі яскраву комічно-сатиричну маску «сільського мудреця» плекав Остап Вишня; ліричні маски створювала поезія доби модернізму й «Бу-Ба-Бу».