Марксистська критика

Марксистська критика — напрям літературознавства, що розглядає літературу в зв'язку із суспільно-економічними відносинами, класовою боротьбою та ідеологією. Спираючись на вчення Карла Маркса про базис (спосіб виробництва) і надбудову (форми суспільної свідомості, зокрема мистецтво), марксистська критика досліджує соціальну зумовленість художньої творчості. Проте найпродуктивніші її версії уникають вульгарного «економічного детермінізму». Дьєрдь Лукач розробив теорію реалізму й «типового», Антоніо Ґрамші — поняття культурної гегемонії, Вальтер Беньямін — аналіз твору «в добу технічної відтворюваності», Теодор Адорно — критику «культурної індустрії», Фредрік Джеймсон — гасло «завжди історизуй». Террі Іґлтон популяризував марксистську теорію літератури. Слід відрізняти цю аналітичну традицію від догматичного «соціалістичного реалізму», нав'язаного радянським письменникам як обов'язковий метод.