
Теорія й критика
Маргіналії
Маргіналії (з лат. margo — «край, поле») — написи, позначки, коментарі, малюнки чи глоси на полях рукопису або друкованої книги, зроблені переписувачем, редактором, власником чи читачем. Маргіналії поділяють на авторські, редакторські та читацькі (власницькі). Вони — безцінне джерело для історії книги, читання й рецепції: розкривають, як книгу сприймали, хто нею володів, які місця привертали увагу. Читацькі позначки-провенієнції допомагають реконструювати долю примірника й коло читачів. Маргінальні глоси в давніх рукописах фіксували тлумачення незрозумілих слів, унаслідок чого постали перші словники. Український книжник Іван Вишенський залишив полемічні маргіналії; численні власницькі й читацькі записи на стародруках досліджували книгознавці. У ширшому культурологічному сенсі «маргінальне» означає периферійне, «на полях» пануючого дискурсу — поняття, важливе для постколоніальної теорії.
Відео







