Маленька людина

«Маленька людина» — літературний тип, що позначає соціально незначну, беззахисну, скривджену обставинами особистість низького суспільного становища — дрібного чиновника, ремісника, селянина, бідняка, — чия людська гідність зневажається, а доля складається трагічно. Тип утвердився в реалістичній літературі XIX ст., пройнятій демократичним, гуманістичним співчуттям до «принижених і скривджених»; автор захищає право «маленької людини» на увагу, співчуття й людяність. Класичне втілення типу — Акакій Акакійович Башмачкін із повісті Миколи Гоголя «Шинель». В українській літературі образи «маленьких людей» — скривдженого селянства, кріпаків, бідноти — з глибоким співчуттям змальовували Тарас Шевченко (образ покритки, наймички), Марко Вовчок («Народні оповідання»), а трагедію знедоленого селянина з разючою силою втілив Василь Стефаник у новелах «Камінний хрест», «Новина». Тип «маленької людини» протистоїть героїчному й вияскравлює соціальну проблематику.