Лірник

Лірник — український мандрівний народний співець, який виконував релігійні псалми, канти, думи, історичні та жартівливі пісні під супровід колісної ліри (реля). Як і кобзарі, лірники здебільшого були незрячими, гуртувалися в цехи з власним статутом і таємним арго, мали своїх «панотців»-майстрів і учнів-«поводатарів». На відміну від кобзарського репертуару з виразним героїчним складником, лірницький тяжів до релігійно-повчальних та морально-дидактичних творів. Лірницьку традицію досліджували Порфирій Мартинович і Климент Квітка. Радянські репресії 1930-х років обірвали живу лірницьку традицію. Постать сліпого лірника стала символом народної мудрості й національної пам'яті в літературі — зокрема в поемі Тараса Шевченка «Сліпий (Невольник)» та у творчості Пантелеймона Куліша.