2 терміни
Жаргонізм
Жаргонізм — слово чи вислів із мовлення певної соціальної, професійної чи вікової групи, що вживається замість загальновживаної назви й має обмежене, груповою належністю окреслене поширення. Жаргон виникає в середовищах, об'єднаних спільною діяльністю чи інтересами (учнівський, студентський, професійний, кримінальний), і виконує функцію мовного розпізнавання «своїх». У художній літературі жаргонізми індивідуалізують мову персонажа, достовірно відтворюють соціальне середовище, атмосферу певного кола, надають оповіді життєвої переконливості. Уведення жаргонізмів вимагає художнього такту й міри. Жаргонізми межують зі сленгом та арго й вивчаються соціолінгвістикою та стилістикою в аспекті соціальної диференціації мови та її взаємодії з літературною нормою.
Жіноча рима
Жіноча рима — рима з наголосом на передостанньому складі, коли після наголошеного йде один ненаголошений склад (наприклад, «калина — дитина»). Її клаузула двоскладова, тому жіноча рима звучить м'якше, наспівніше й плавніше за чоловічу, наближаючи вірш до пісенної інтонації. Жіночі рими типові для української народної та літературної пісні; їх часто чергують із чоловічими, створюючи впорядкований ритмічний малюнок строфи. Тип рими визначається будовою клаузули: наявність одного ненаголошеного складу після наголосу й робить риму жіночою. У поєднанні з відповідними метрами жіноча рима підсилює ліричну, елегійну або колискову тональність вірша.
