Інкунабула

Інкунабула (з лат. incunabula — «колиска», «сповиток») — книга, надрукована в Європі від початку книгодрукування до 1 січня 1501 року, тобто в «колисковий» період друкарства. Інкунабули друкували з рухомого шрифту, винайденого Йоганном Ґутенберґом близько 1450 року; першою великою книгою й найвідомішою інкунабулою є 42-рядкова Біблія Ґутенберґа (близько 1455). Ранні друки ще наслідували рукописну книгу: готичний шрифт, відсутність титульного аркуша, залишені місця для мальованих від руки ініціалів та рубрик. За півстоліття (до 1500 р.) у Європі надрукували кілька десятків тисяч видань. Інкунабули — предмет особливого вивчення й гордість бібліотечних зібрань. У бібліотеках України зберігаються цінні колекції інкунабул (зокрема у Львові та Києві). Наступний період друку (1501–1550) називають палеотипами. Інкунабулістика — розділ книгознавства, що вивчає першодруки цієї доби.