Ідіостиль

Ідіостиль (індивідуальний стиль) — неповторна сукупність мовних та художніх засобів, прийомів і принципів, що вирізняє творчість окремого письменника й робить її впізнаваною. Ідіостиль виявляється у характерному доборі лексики, улюблених образах і тропах, особливостях синтаксису, ритму, композиції, тональності, у наскрізних темах і мотивах. Він є мовним «обличчям» митця, вираженням його світосприйняття, темпераменту й естетичних уподобань. Дослідження ідіостилю дозволяє встановити своєрідність творчої манери, а також слугує основою атрибуції текстів. Так, глибоко індивідуальні ідіостилі мають Тарас Шевченко, Павло Тичина, Василь Стефаник, Ліна Костенко. Ідіостиль — центральне поняття лінгвостилістики, поетики й теорії авторства, що поєднує мовознавчий та літературознавчий підходи до вивчення художнього тексту.