Мотив (фольклорний)

Мотив — найменша неподільна змістова одиниця фольклорного (і літературного) твору, стійкий елемент сюжету, що повторюється в різних творах: заборона та її порушення, чудесне народження, випробування героя, метаморфоза, дорога. З мотивів, як із «цеглинок», будуються сюжети. Виокремлення й каталогізація мотивів — основа порівняльної фольклористики. Класичні системи покажчиків — «Покажчик типів казок» Антті Аарне, Стіта Томпсона та Ганса-Єрґа Утера (система ATU) і шеститомний «Мотив-індекс народної літератури» Стіта Томпсона. Поняття мотиву розвивав Олександр Веселовський у «Історичній поетиці», який протиставляв незмінний мотив мінливому сюжету. Каталогізацію українських казкових мотивів здійснив Микола Сумцов. Аналіз мотивів дає змогу простежувати міжнародні мандрівні сюжети та національну своєрідність їхнього втілення.