Народна драма

Народна драма — рід усної народної творчості, що поєднує слово, дію, спів, танець, костюм і гру перед глядачем; синкретичне видовище, укорінене в обрядах. До народної драми належать обрядові ігри та дійства (весілля як драматизоване дійство, «Коза», «Маланка», водіння куста), а також власне народні п'єси, що побутували в усній традиції: «Цар Максиміліан», «Лодка» («Човен»), сатиричні інтермедії. Особливе місце посідає вертеп — народний ляльковий театр різдвяної тематики. Народна драма характеризується імпровізаційністю, типовими масками-персонажами, поєднанням сакрального й комічного. Вона стала одним із джерел професійного українського театру — від шкільної драми та інтермедій Києво-Могилянської академії до «театру корифеїв» Марка Кропивницького й Івана Карпенка-Карого. Українську народну драму досліджували Володимир Гнатюк, Микола Возняк та Йосип Федас.