Ізборник (флорилегій)

Ізборник (флорилегій, з лат. florilegium — «збирання квітів») — рукописний збірник вибраних текстів, уривків, висловів і повчань різних авторів, укладений за тематичним чи іншим принципом; своєрідна антологія мудрості. Жанр був надзвичайно популярний у середньовічній книжності: із творів отців Церкви, філософів, повчальних оповідань укладали збірки для читання, освіти й морального напучення. Найдавніші датовані східнослов'янські ізборники — Ізборник Святослава 1073 року та Ізборник 1076 року, переписані для київського князя Святослава Ярославича; вони містять статті богословського, філософського, природничо-наукового та літературознавчого змісту (зокрема відому статтю «Про образи» — перший слов'янський трактат із поетики). Ізборники — цінне джерело з історії давньоукраїнської культури, освіченості й перекладного письменства. Дослідженням ізборників займалися Іван Франко, Володимир Перетц та історики давньої літератури.