Експресіонізм

Експресіонізм — модерністський напрям початку XX століття (розквіт — 1910-і — 1920-і роки, насамперед у німецькомовній культурі), що прагнув до загостреного, суб'єктивного вираження внутрішнього стану людини — болю, жаху, крику душі перед хаосом і катастрофами доби. Експресіонізм відмовляється від правдоподібності на користь деформації, гіперболи, гротеску, контрасту; йому властиві напруженість, трагічний пафос, увага до вічних, «останніх» питань буття. У світовій літературі експресіонізм представлений драмами Ґеорґа Кайзера, прозою, близькою до Франца Кафки. В українській літературі найпотужнішим виразником експресіонізму став Василь Стефаник: його стислі, разючі новели («Камінний хрест», «Новина», «Марія») з нелюдською силою передають трагедію селянина, розпач, смерть. Експресіоністичні риси має також драматургія Миколи Куліша та проза доби 1920-х.