Вічний образ

Вічний образ — художній образ, який завдяки своїй загальнолюдській значущості й невичерпній глибині переріс межі свого твору й доби, увійшов у культурну свідомість людства та став символом певного людського типу, пристрасті чи ситуації. Вічні образи стають об'єктом безкінечних переосмислень, продовжень і полемік у наступних епохах. Класичні приклади — Прометей (символ бунту й самопожертви), Дон Кіхот (шляхетний ідеаліст), Гамлет (рефлексуюча особистість), Дон Жуан (спокусник), Фауст (спраглий пізнання), Мефістофель. Вічні образи близькі до архетипів, але, на відміну від них, мають конкретне літературне походження й авторство. В українській літературі до вічного образу Прометея звернулася Леся Українка (поема «В катакомбах», де прометеїзм стає символом духовної свободи); образ Дон Жуана вона переосмислила в драмі «Камінний господар», давши йому оригінальну національну інтерпретацію.