Епіграма

Епіграма — короткий дотепний вірш сатиричного або жартівливого змісту, спрямований проти певної особи, явища чи вади, який завершується несподіваною гострою кінцівкою (поантою). Первісно (у давніх греків) епіграмою був будь-який напис на предметі, пам'ятнику; згодом, завдяки римському поетові Марку Валерію Марціалу, жанр набув сатиричного характеру. Епіграма вимагає лаконізму, влучності слова й ефекту раптовості. В українській літературі епіграми й сатиричні мініатюри писали Іван Франко, а в добу відродження 1920-х — Володимир Сосюра, Остап Вишня (у прозовій формі «усмішок»). Майстром гострого сатиричного вірша був також Володимир Самійленко. Епіграматична стислість і дотепність характерні для афористичної поезії Ліни Костенко.