Дипломатика

Дипломатика — спеціальна історико-філологічна дисципліна, що вивчає історичні акти й документи (грамоти, привілеї, договори, універсали) — їхнє походження, форму, внутрішню будову (формуляр), засоби засвідчення (печатки, підписи) та автентичність. Головне завдання дипломатики — відрізнити справжні документи від підроблених і встановити час, місце та обставини їх створення. Дисципліна аналізує усталену структуру акта (протокол, основний текст, есхатокол), сталі формули (інтитуляцію, інскрипцію, нарацію, диспозицію, санкцію, корроборацію, датування). Дипломатика тісно пов'язана з палеографією, сфрагістикою (наукою про печатки) та джерелознавством. Для української історії дипломатика важлива при вивченні князівських грамот доби Русі, актів Великого князівства Литовського, гетьманських універсалів козацької доби. Основи дипломатики як науки заклав у XVII ст. Жан Мабільйон; українські актові джерела досліджували історики Київської археографічної комісії.