Деконструкція

Деконструкція — стратегія читання й аналізу тексту, розроблена французьким філософом Жаком Дерідою (праці «Про граматологію», «Письмо та відмінність», 1967). Деконструкція виявляє в тексті внутрішні суперечності, приховані ієрархії та бінарні опозиції (мовлення/письмо, присутність/відсутність, центр/периферія), показуючи їхню нестійкість і взаємну оборотність. Ключові поняття Деріди — «розрізнення» (différance), «слід», «розсіювання значення», критика «логоцентризму» й «метафізики присутності». Деконструкція заперечує ідею остаточного, «правильного» значення тексту, стверджуючи принципову множинність прочитань. У літературознавстві вона стала основою Єльської школи критики (Пол де Ман, Дж. Гілліс Міллер, Гарольд Блум). Деконструкція вплинула на постструктуралізм, постмодерну теорію та постколоніальні студії, змінивши саме уявлення про природу тексту.