Збірний образ

Збірний образ — художнє узагальнення, у якому втілено типові риси цілої групи людей, соціальної верстви, покоління, народу чи навіть епохи. Збірний образ може поставати як окремий персонаж, наділений узагальнено-типовими рисами багатьох, або як цілісний образ спільноти — «колективний герой» (натовп, громада, військо, народ). Збірний образ дає змогу порушувати масштабні соціальні й національні проблеми, показувати рух історії через долю мас. Прикладом «колективного героя» слугує запорозька громада в повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» чи громада тухольців у повісті Івана Франка «Захар Беркут», де народна єдність постає рушієм перемоги. Збірним образом України-матері, знедоленого народу пройнято «Кобзар» Тараса Шевченка. Збірний образ трудового народу, села й міста — характерна риса реалістичної та неореалістичної прози XIX–XX століть.