Кодикологія

Кодикологія (з лат. codex — «книга» та грец. logos — «вчення») — допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає рукописну книгу (кодекс) як цілісний матеріальний об'єкт: матеріал письма (пергамент, папір), формат, будову зшитків, розлініювання, оправу, оздоблення, а також історію створення, побутування й зберігання рукопису. На відміну від палеографії, зосередженої на письмі як такому, кодикологія розглядає книгу комплексно, у сукупності всіх її фізичних ознак, що дає змогу датувати, локалізувати й реконструювати історію пам'ятки. Кодикологія тісно пов'язана з палеографією, філігранологією, текстологією та книгознавством. Її методи важливі для дослідження давньоукраїнських рукописних книг — Остромирового Євангелія, Ізборників Святослава, Пересопницького Євангелія. Українську кодикологію та опис рукописних фондів розвивала Лідія Дубровіна й наукова школа Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.