Химерна проза

Химерна проза — стильова течія в українській літературі кінця 1950-х — 1980-х років (розквіт — 1970-ті — 1980-ті), що поєднала реалістичне зображення дійсності з фольклорно-міфологічною фантастикою, притчевістю, гротеском, умовністю, іронічною грою й розкутою композицією, ставши українським відповідником світового магічного реалізму. Назва пов'язана з підзаголовком роману Олександра Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» — «химерний роман». До течії належать твори Валерія Шевчука («Дім на горі», «Три листки за вікном»), Володимира Дрозда, роман «Лебедина зграя» Василя Земляка, проза Євгена Гуцала. Химерна проза черпала з барокової традиції, народної демонології, козацьких переказів, дозволяючи в умовах цензури говорити про національну історію, пам'ять і духовність мовою міфу й притчі. Вона стала важливим містком до постмодерної прози.