Характер (літературний)

Характер у літературознавстві — художньо переконливе, внутрішньо вмотивоване зображення особистості персонажа в єдності її індивідуальних і типових рис, у розвитку та в зв'язках з обставинами. На відміну від «персонажа» як формальної одиниці й «типу» як узагальнення, «характер» наголошує на психологічній повноті, цілісності й неповторності зображеної особистості. Проблему художнього характеру гостро поставив реалізм XIX ст. з його увагою до соціальної та психологічної зумовленості людини («людина і середовище»). Класична естетика (Ґеорг Геґель) вбачала в характері зосередження загального у формі індивідуального. Майстерність характеротворення — критерій художньої вартості прози й драми. В українській літературі глибокі, психологічно вмотивовані характери створили Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Володимир Винниченко та Валер'ян Підмогильний.